Минає річниця смерті відважного сина Верховинщини, Героя - Андрія ЗЕЛЕНЧУКА
У війни немає розмежування за статтю, віком чи званням. Вона завжди забирає найкращих...
Сьогодні, 27 лютого, минає річниця загибелі відважного сина Гуцульщини - Андрія Зеленчука.
З перших днів повномасштабної війни Андрій пішов добровільно захищати рідну землю, Хоча міг бути і не призваний. Але він завжди говорив, що всі хочуть перемоги, але ніхто не хоче йти боронити… "Ти вже не можеш бути таким яким був до 24 лютого. В тобі більше сміливості, менше страху і єдине бажання: зробити все, щоб захистити свою сім’ю , свій народ та свою Батьківщину…", - у цих Андрієвих словах вся сутність справжньої Людини, її життєве кредо, моральні принципи та цінності. Він твердо розумів, що має захистити маму, дружину, донечок, рідних, кожного з нас.
Командир. Старший Сержант. Людина з великою душею і добрим серцем, турботливий син, люблячий чоловік, вірний друг, небайдужа людина, чесний, відкритий, надзвичайно порядний, щирий українець,– так відгукуються про Героя друзі, колеги і побратими.
Життя 42-річного чоловіка обірвалось 27 лютого 2024 року на Запорізькому напрямку під час артилерійського обстрілу клятого окупанта.
З того злощасного дня розпочався відлік днів без Андрія. Минув рік. Скорботний, важкий, тривожний...
Пам'ять про Андрія Зеленчука живе і житиме вічно в його героїчних вчинках, патріотизмі, жертовності і любові до України.
Ми всі у вічному боргу перед мамою Марією Дмитрівною, котра виховала мужнього патріота. І низько схиляємо голови перед дружиною Аллою та донечками, які втратили найдорожчу людину – коханого чоловіка і тата.
Світла пам’ять та вічний спокій тобі, Андрію!
Низький уклін вірному синові України!
Слава Захисникам України!
