«Гуцул без ліжника не живе…» 🖇️Карпатське ліжникарство – давнє мистецтво, що стало невід’ємною частиною культури та побуту гуцулів, у 2020 році його внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
30 січня у Історико краєзнавчому музеї «Гуцульщина» творчий клуб «Силінка» зібрав народних умільців – майстринь і майстрів ліжникарства.
- Надзвичайно приємно, що до скарбниці творчого клубу «Силінка» вписуються нові імена, про яких варто знати і є що розповісти. Адже це наші талановиті люди, якими варто гордитися.
- За круглим столом зібралися майстри ліжникарства Верховинщини, священнослужителі, представники влади, запрошені гості.
Директорка музею Марія Ляцька -Ячейко розповіла цікаві факти про ліжникарство, занурила гостей світлиці в історичний екскурс минуло та представила майстрів ліжникарства сьогодення.
- Майстрині ліжникарства розповідали присутнім про нелегку та відповідальну працю виготовлення вовняних виробів, як присвячують свій час улюбленій справі, як народжується вовняне диво, що таке "валило" та з чого починається виробництво ліжника.
- Наші майстри працюють над збереженням гуцульського автентичного ремесла, експерементують із кольорами, візерунками, розмірами. Створюючи справжні шедеври, гідні музейних колекцій.
- Найкращих майстрів ліжникарства нагороджено спільними подяками голови районної державної адміністрації Василя Бровчука та голови районної ради Юрія Філипчука, дипломами від директора регіонального центру народного мистецтва “Гуцульська гражда”, Василя Лосюка, а також вручено подяки від голови районної спілки художників та майстрів народної творчості Верховинщини, Романа Бортейчука.
Додамо:Ліжники тчуть з діда-прадіда: спочатку цей виріб з овечої вовни мав виключно ужиткове значення, слугуючи у господі гуцула домотканим укривалом, що зігрівав холодною зимовою дниною. Згодом таким натуральним коцом горяни оздоблювали свої домівки та використовували у повсякденних ритуальних обрядах.
Ліжник-це витвір мистецтва став не просто оберегом оселі, а символом стійкості й самобутності нашого народу.
Сьогодні ліжникарство залишається не лише ремеслом, а й справжньою візитівкою Гуцульщини. Руки майстрів продовжують справу предків, зберігаючи нашу історію у вузликах вовняної нитки.
Зазначимо, що у виставковій залі музею розгорнуто виставку майстрів ліжникарства, на якій представлені вироби з вовни майстрів Верховинщини.
Виставку можна відвідати протягом місяця.
Щира подяка нашим талановитим майстриням, що творять чудо своїми руками.
Бережімо своє, примножуймо та популяризуймо!
30 січня у Історико краєзнавчому музеї «Гуцульщина» творчий клуб «Силінка» зібрав народних умільців – майстринь і майстрів ліжникарства.
- Надзвичайно приємно, що до скарбниці творчого клубу «Силінка» вписуються нові імена, про яких варто знати і є що розповісти. Адже це наші талановиті люди, якими варто гордитися.
- За круглим столом зібралися майстри ліжникарства Верховинщини, священнослужителі, представники влади, запрошені гості.
Директорка музею Марія Ляцька -Ячейко розповіла цікаві факти про ліжникарство, занурила гостей світлиці в історичний екскурс минуло та представила майстрів ліжникарства сьогодення.
- Майстрині ліжникарства розповідали присутнім про нелегку та відповідальну працю виготовлення вовняних виробів, як присвячують свій час улюбленій справі, як народжується вовняне диво, що таке "валило" та з чого починається виробництво ліжника.
- Наші майстри працюють над збереженням гуцульського автентичного ремесла, експерементують із кольорами, візерунками, розмірами. Створюючи справжні шедеври, гідні музейних колекцій.
- Найкращих майстрів ліжникарства нагороджено спільними подяками голови районної державної адміністрації Василя Бровчука та голови районної ради Юрія Філипчука, дипломами від директора регіонального центру народного мистецтва “Гуцульська гражда”, Василя Лосюка, а також вручено подяки від голови районної спілки художників та майстрів народної творчості Верховинщини, Романа Бортейчука.
Додамо:Ліжники тчуть з діда-прадіда: спочатку цей виріб з овечої вовни мав виключно ужиткове значення, слугуючи у господі гуцула домотканим укривалом, що зігрівав холодною зимовою дниною. Згодом таким натуральним коцом горяни оздоблювали свої домівки та використовували у повсякденних ритуальних обрядах.
Ліжник-це витвір мистецтва став не просто оберегом оселі, а символом стійкості й самобутності нашого народу.
Сьогодні ліжникарство залишається не лише ремеслом, а й справжньою візитівкою Гуцульщини. Руки майстрів продовжують справу предків, зберігаючи нашу історію у вузликах вовняної нитки.
Зазначимо, що у виставковій залі музею розгорнуто виставку майстрів ліжникарства, на якій представлені вироби з вовни майстрів Верховинщини.
Виставку можна відвідати протягом місяця.
Щира подяка нашим талановитим майстриням, що творять чудо своїми руками.
Бережімо своє, примножуймо та популяризуймо!
