Сьогодні, 25 вересня, минає рік від дня загибелі в російсько-українській війні наших Героїв Романа ПЕТРУСЕНЯКА , Володимира ВИКЛЮКА, Михайла БАБУЛЬЧАКА
Війна – страшна, кривава, приносить із собою багато горя та страждань і забирає в нас найцінніше. Сьогодні, 25 вересня, минає рік від дня загибелі в російсько-українській війні наших Героїв, котрі заради незалежності України, заради свободи її народу віддали найцінніше – власне життя. Рік нестерпної розлуки, вічного жалю і світлої пам'яті.
Роман ПЕТРУСЕНЯК народився 7 січня 1989 року, уродженець і житель Білоберізької громади. Одружився та проживав із сім’єю у с. Полянки, виховував двох дочок. Роман був чудовою людиною, люблячим чоловіком та батьком. Попри молодий вік він був справжнім військовим. В березні 2022 року добровільно пішов захищати нашу державу. В силу непереборного бажання вигнати нечисть з нашої землі боровся мужньо та самовіддано.
Був номером обслуги 1-го гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки 201-го окремого Верховинського батальйону ТрО.
Володимир ВИКЛЮК народився 27 листопада 1987 року в с. Дзвиняч, що на Тернопільщині. Одружився на Верховинщині та проживав із дружиною у її рідному селі Криворівня, де у молодого подружжя народився син. У житті Володимир був надзвичайно світлою, чуйною та доброзичливою людиною, хорошим сином, люблячим батьком, коханим чоловіком. Завжди веселий та усміхнений, любив життя, любив Гуцульщину, безмежно любив своїх рідних. З перших днів повномасштабного вторгнення росїї в Україну долучився до лав ЗСУ.
Був головним сержантом 2-ї стрілецької роти 201-го окремого Верховинського батальйону ТрО.
Михайло БАБУЛЬЧАК народився 20 листопада 1979 року, проживав у селі Красник. Пропрацював більше 20-ти років у Верховинському ліцеї та виховав не одне покоління учнів, вчив їх мудрості та відповідальності, любові до рідного краю. Михайло був врівноваженою, чуйною, доброю людиною, самовідданим учителем, хорошим колегою. Мав незбориме бажання жити у кращому світі, був героїчним, сміливим і нескореним воїном, чесно і правдиво вірив в перемогу.
З березня 2022 року служив на посаді водія-механіка польової лазні взводу забезпечення групи матеріального забезпечення 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
…Минув рік від дня загибелі наших Захисників. Минув рік, але легше не стало… Бо це був рік смутку та болю, спогадів та гіркої втрати... Рік незагоєної рани у серцях рідних та близьких.
Потрібно завжди пам’ятати, що тепер Роман, Володимир та Михайло у лавах Небесного Війська і вже звідти оберігають своїх найдорожчих і кожного з нас. Запалім свічку пам’яті, згадаймо відважних воїнів теплим словом, схилімо голови у щирій молитві!
Вічний спочинок та світла пам’ять ГЕРОЯМ!
Низький уклін рідним та близьким воїнів!
