Ти як? Як безпечно підтримати у втраті тих, кого любимо?
Непросто спостерігати за тим, як небайдужа для Вас людина проживає період горя. Особливо, якщо це раннє горе і болю ще дуже багато. Ми намагаємося обрати влучні слова для підтримки, але іноді вони мають зворотний ефект і наче маленькі й гострі стріли влучають у рану, що й без того кровить. Маючи добрі наміри, :завдаємо людині шкоду.
Як безпечно підтримати у втраті тих, кого любимо?
1. Горе потребує супроводу, а не підбадьорення. Не використовуйте загальних фраз на кшталт «Все буде добре», «Він/вона не хотіли б, що ти так почувався/почувалася», «Життя триває і все ще попереду», «Смерть полегшила його/її біль», «Зараз він/вона у кращому місці», «Ти ще зустрінеш когось/народиш/полюбиш», «Ми всі помираємо, ти впораєшся, ще трохи й тобі буде легше».
Повірте, це зовсім не те, що хочеться чути людині, котра втратила когось дуже цінного і значущого, чий світ розбився на друзки, як найтонше скельце, а серце в грудях бʼється зболено та зранено від щонайменшого нагадування про те, що життя вже не буде таким, як раніше.
2. Горе ближнього не любить порівнянь. Так, Ви могли мати схожий досвід і впоралися з ним, Вам хочеться поділитися тим, через що Ви пройшли, щоб своєю історією сказати : «Ти теж так зможеш. Це тимчасово». Однак проживання горя є унікальним. Горе не має одиниць виміру. Воно не може бути більшим чи меншим. Горе просто є і зараз його присутність нестерпна.
3. Будьте другом, а не експертом. Будьте поруч! Ви не можете мати певність у тому, що відбувається у людини всередині, але Ви можете чесно у цьому зізнатися. Обнявши, скажіть: «Я не знаю, що ти зараз відчуваєш, та мені направду шкода, що ця втрата сталася у твоєму житті. Знай, що я поруч і ти можеш на мене покластися. Я люблю тебе і готовий/готова бути з тобою, якщо ти дозволиш».
4. Горе прагне простору. Будьте готові чути «ні». Ця відмова не про те, що Ви погані й робите недостатньо. Навпаки, Вашої турботи може бути надто багато і зараз людина не в силі прийняти такого обʼєму.
5. Горе вимагає визнання та уваги, але не гіперопіки. Ви можете допомогти з організацією поховання, вирішити термінові питання зі збором документів та проведення ритуалів, але при цьому так важливо спитати в того, хто горює, чи дає він на це згоду, чи хоче , щоб усе було саме так, чи має якісь інші побажання.
Не намагайтеся забрати всі обовʼязки й права у людини, котрій зараз так погано, але котра свої дії може трактувати, як останню шану тому, хто помер.
6. Опануйте активне слухання. Проявіть стійкість, терпіння і любов, щоб дати людині можливість озвучити те, що болить. Ви могли чути одну й ту ж історію уже десяток разів, але якщо людина хоче про це говорити - їй це потрібно. Не уникайте спогадів.
7. Дайте ближньому час. Не намагайтеся переконати у тому, що потрібно робити і як буде краще. Не підганяйте і не навʼязуйтеся. Будьте обережні з порадами і вказівками. Дозвольте людині оплакувати і сумувати, бути в горі і з горем стільки, скільки вона потребує. Так, цей процес може бути болісним для обох сторін, але не варто його уникати.
8. Перш ніж допомогти - спитайте дозволу. Втрата може настільки пригнічувати, що людина втрачає здатність виконувати буденні, побутові справи. Запропонуйте допомогти з прибиранням, покупкою продуктів, приготуванням їжі абощо. Але в жодному разі не ініціюйте складання, пересування, роздавання речей померлого. Чашка на столі може бути не просто чашкою, а нагадуванням, що вона була улюбленою для того, хто фізично вжене з нами.
9. Підтримка потребує ресурсу. Бути поруч з тим, хто в горі та розпачі, емоційно важко, затратно й виснажливо . Тому не забувайте турбуватися про себе. Горю не потрібен рятівник і пластирі. Горе потребує прийняття
