Як допомогти собі у реаліях втрати?
Якщо серце переповнене любов’ю, то згодом ми неминуче відчуємо біль втрати і горя. Єдиний спосіб уникнути цього – ніколи і нікого не любити. Це усвідомлення не полегшує нашого болю, але дозволяє його поважати.
З початком війни втрат стало надто багато. Їх неможливо контролювати, компенсувати помстою і відчуттям ненависті. Щоб рухатись далі - слід уживатися із присутністю смерті та горя.
Але чи знаємо ми щось про процес горювання? Як у ньому зберегтися, як виявити співчуття до себе? Як правильно підтримувати й бути безпечним, щоб не поранити і не поранитись?
Горювання – це нормальна адаптивна реакція на будь-яку втрату. Реакція, що може бути надзвичайно болісною і руйнівною, але разом з тим і необхідною, щоб перебувати в контакті з реальністю.
Втрачаючи когось дуже важливого, любленого та дорогого - світ навколо стає пітьмою, у якій ми почуваємось самотніми й дезорієнтованими, не знаючи, як жити далі. Горе трансформує нас, змінюючи фізичний та емоційний стани. Ми можемо відчувати не лише смуток і безнадію, але й гнів, агресію, ненависть, лють і роздратування, як прояв захисного механізму.
Те, що має сенс для інших, може більше не мати сенсу для нас. Так руйнується комунікація, спотворюється стосунок, виникає потреба в усамітнені.
Мозок намагається інтегрувати втрату в наше життя, однак ще не в силі зрозуміти, що для цього йому потрібно створити нові нейроні мережі й взаємозв’язки.
Немає чіткого алгоритму проживання горя, як і немає правильного чи неправильного горювання. Це реакція, яка залежить від багатьох факторів і досвіду, що накопичуються протягом життя і є індивідуальними.
Горе – це не проблема, яку треба усунути. Горе, як і любов, можна лише переживати.
1. Визнайте Ваше горе. Будьте чесними з собою навіть тоді, коли це нестерпно боляче. Людина, котру Ви втратили, фізично вже ніколи не буде поруч, але у Вашому серці завжди є достатньо місця для пам’яті та любові.
2. Горе потребує проживання. Не шукайте схованок для емоцій – вони не надійні. Плачте скільки хочеться, якщо в цей момент Ваші сльози є природними і приносять полегшення. Гнівайтеся, кричіть, лютуйте.
3. Все, що Ви відчуваєте – нормально. Дозвольте собі бути вразливим. Прояви Вашого болю – прийнятна відповідь на втрату. Ви не збожеволіли.
4. Не займайтеся самолікуванням. Будьте готові до пекучого болю. У перші дні втрати не рекомендовано вживати медикаментозні препарати для заспокоєння і душевної рівноваги. Це не вирішить проблеми, а лише на деякий час усуне вашу чутливість. Згодом емоції досягнуть піку і це може призвести до соматичних захворювань, що лише погіршить ваше самопочуття.
Горе змінює біохімію організму. Якщо протягом тривалого часу ви почуваєтеся втомленими, у Вас проблеми зі сном, зміною апетиту, ви втрачаєте дієздатність і вам важко виконувати щоденні справи - зверніться за консультацією до Вашого лікаря.
5. Не намагайтеся бути зручними. Просіть про допомогу, якщо вона Вам потрібна. А якщо хочеться побути наодинці – не бійтеся прямо про це сказати. Іноді люди поводяться нав’язливо, маючи щирі наміри допомогти. Турбота при горюванні – це теж про межі та правила, які не всім відомі.
6. Горювання, як і Ви, вимагає часу. Не обмежуйте себе дев’яти чи сорока днями, роком чи двома. Дайте горю час для опрацювання. Лише Ви зможете відчути, скільки днів, тижнів, місяців потребуєте, щоб Ваша біль і любов навчились співіснувати.
7. Дотримуйтесь ритуалів або ж створюйте нові, якщо маєте на це сили.
Напишіть листа, організуйте вечір спогадів, приготуйте подарунок на День народження, здійсніть Вашу спільну мрію, зробіть фотокнигу із світлинами та улюбленими фразами, говоріть про тих, кого й досі любите, хоч і втратили.
Це допоможе усвідомити незмінне.
Ваш біль ніколи не стане меншим, але приймаючи його, він може бути тихішим, а отже, стерпним для Вас.
8. Надайте горю нового сенсу. Спробуйте змінити думки «Як ти міг/могла мене покинути? Чому ти помер/померла? За що мені цей біль?» на «Дякую, що саме ти був/була зі мною. Дякую, що в певний час обрав/обрала мене, щоб бути поруч. Дякую за смуток і радість, який ми між собою ділили.»
9. Піклуйтеся про себе в період скорботи! Огортайтеся співчуттям і підтримкою. Будьте добрими до тієї людини, котрою Ви стали і є у цьому складному процесі. Запитуйте себе, чого Ви зараз потребуєте і яким чином можете задовольнити ці потреби. Пам’ятайте, що Ви, як ніхто інший, заслуговуєте на власну, щиру, безумовну любов. Її ніколи не буває достатньо, але любов – це єдине, що може бути з нами завжди.
